«ЧОЛОВІК, ЩО ПЕРЕБУВАЄ У ДЕКРЕТІ - СЛАБАК»

Чули такий вислів? Певно, це той випадок, коли одним реченням дискримінуються і чоловіки, і жінки. В головах українців міцно сидить стереотип: чоловік – мисливець, годувальник, має працювати та забезпечувати родину, а жінка – берегиня, має слідкувати за дітьми. І це є патріархальні установки. Світ давно пішов вперед і в багатьох європейських країнах мало кого здивує чоловік в декреті. Європейська позиція така: жінка не повинна жертвувати кар’єрою заради дитини, а чоловік має таке ж відношення до малечі, як і дружина. Тож виходить в декрет той, у кого є можливість і бажання.

В Україні кожна жінка має законне право народжувати дітей. За статтею 46 Конституції України (далі КУ) держава гарантує кожному громадянину дотримання права на соціальний захист. Це право включає державне забезпечення в період тимчасової втрати працездатності за рахунок страхових внесків. До такого періоду відноситься і період перебування в декретній відпустці.

Декретна відпустка – це спрощена назва, що об'єднує два окремі види соціальної відпустки:

• у зв'язку з вагітністю та пологами;
• відпустка з догляду за дитиною.

Нещодавно Верховна Рада ухвалила в першому читанні законопроєкт №3695 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення рівних можливостей матері та батька на догляд за дитиною». Відтепер Україна стала на шлях усунення правових прогалин у питанні декрету. Також цей закон розповсюджується на пар, які живуть у незареєстрованому шлюбі. Однак прийняття закону не означає ментальне прийняття поняття «чоловіка в декреті».

Що про це думають українці, дізнаємося з нашого опитування.
Ми провели опитування серед українців 20-30 років з приводу чоловіків у декреті. Своїми думками поділилися 12 осіб із Запорізької області.

На запитання про те, чи в декретній відпустці мають перебувати лише жінки, 70% відповіли різко ні, адже це стереотипи. 15% відповіли: якщо парі комфортно, коли чоловік в декреті, в цьому немає нічого поганого. І 15% відповіли, що в декреті має перебувати жінка.

Щодо ставлення українців до чоловіків в декреті, то в українців 20-и років воно абсолютно позитивне, а у людей 30 років і більше – думка протилежна.

У питанні хто краще буде дбати про дитину і чи залежить це від статі, думки молоді і українців більш старшого віку знову розділилися. 60% вказали, що стать не впливає на піклування про дитину і це питання індивідуальне. А 40% прокоментували на користь жінки. Вона від природи інстинктивно та фізіологічно ближча до дитини (виношує дитину 9 місяців, годує грудьми). Але і не виключають роль батька, стверджуючи, що він теж має брати активну участь у вихованні дитини. На запитання, чи є серед знайомих опитаних батько в декреті, 75% відповіли – ні, 25% - так.

На запитання про те, чи треба впроваджувати декрет для чоловіків в Україну, кожен респондент мав власну думку. Хтось писав, що в цьому немає нічого жахливого, проте українське суспільство ще не готове до сприйняття цього питання як чогось звичного. А хтось впевнений, що світ змінює жінок на чоловіків, а чоловіків на жінок. «Зміну природнього називають рівноправ'ям». Хтось вважає, що на державному рівні це не потрібно, але у побутовому цілком можливо.

Всі скріншоти з результатами опитування.

Щоб детальніше вивчити питання ставлення українців до чоловіків у декреті, ми поспілкувалися з одним із них.

«КЕРІВНІ ПОСАДИ – ДЛЯ ЧОЛОВІКІВ», а також «ЖІНКАМ НЕ ВАРТО ЙТИ В ПОЛІТИКУ, ЧОЛОВІКИ НА ЦЬОМУ ЗНАЮТЬСЯ КРАЩЕ»

Жінкам не місце у політиці – почути цей вислів можна скрізь, мовляв жінка слабка та не зможе витримати велику політичну гру. Та чи так це насправді?

Депутати до міськради Запоріжжя (2020 рік)

25 жовтня 2020 року жителі Запоріжжя віддали свої голоси за політичні партії та кандидатів, яким довіряють наступні п'ять років управління містом.

Наступні 5 років у стінах міської ради Запоріжжя рішення прийматимуть наступні шість партій: "Партія Володимира Буряка "Єднання"- 16 мандатів; ОПЗЖ - 13 мандатів; "Слуга народу" - 13 мандатів; "Європейська солідарність" - 11 мандатів; "Нова політика" - шість; "Партія Шарія" - п'ять.

Всього 64 кандидати, серед яких 15 жінок стали депутатками міськради (23, 44%):

• 2 жінки - Партія Володимира Буряка «Єднання»;
• 2 жінки - ОПЗЖ;
• 1 жінка - Європейська Солідарність;
• 6 жінок - Слуга народу;
• 2 жінки - Нова політика;
• 2 жінки - Партія Шарія.

У Запорізькій міській раді восьмого скликання на 5 жінок більше, ніж в попередній каденції, де було 10 представниць жіночої статі.

Наймолодшій депутатці Яковлєвій Віталіні Антонівні - 24 роки («Партія Шарія»), найстаршим депутаткам Севальневій Надії Олександрівні ("Партія Володимира Буряка "Єднання") та Шаталовій Людмилі Марковні («Опозиційна платформа за життя») - 68 років.

Кандидати у мери Запоріжжя (2020 рік)

Офіційні кандидати в мери Запоріжжя: Володимир Буряк ("Партія Володимира Буряка "Єднання"), Олеся Крамаренко ("За майбутнє"), Дмитро Осипов (самовисуванець), Юрій Ружин ("Радикальна партія Олега Ляшка"), Віталій Рябцев ("Батьківщина"), Віктор Хоцький (самовисуванець).

Всього шість кандидатів у мери Запоріжжя, серед яких лише одна жінка – Олеся Крамаренко, за яку проголосувало 5357 (3%) запоріжців. У порівнянні з Володимиром Буряком, який зібрав 101 765 голосів (59,99%), це значно великий відрив.

Також мали намір балотуватися: Віталій Тишечко ("Слуга народу"), Валерій Прозапас ("Європейська солідарність"), Денис Тарасов (підтримує кілька партій), Елла Слепян ("Наш край").

Серед чотирьох кандидатів одна жінка: Елла Слепян.

Тож, на посаду мера Запоріжжя балотувалось лише 2 жінки - Олеся Крамаренко (38 років, "За майбутнє") та Елла Слепян (52 роки, "Наш край").

Депутати до облради Запоріжжя (2020 рік)

Партійний розклад нової Запорізької облради:

• "Опозиційна платформа - За Життя" - 23 депутати, на чолі з директоркою комунального підприємства обласної ради - Госпіталю ветеранів війни, Тетяною Ярмощук (так як Володимир Кальцев залишиться народним депутатом);
• "Слуга народу" - 19 депутатів, на чолі із запорізьким губернатором Віталієм Боговіним;
• "Європейська солідарність" - 10 депутатів, на чолі з екс-нардепом Ігорем Артюшенко;
• "Єднання Володимира Буряка" - 9 депутатів, на чолі з головним редактором муніципального телеканалу "Z", Олександром Коваленком;
• Опозиційний блок - 8 депутатів, на чолі з мелітопольським екс-нардепом Євгеном Балицьким;
• "За майбутнє" - 8 депутатів, на чолі з ректором ЗНУ, Миколою Фроловим;
• "БЮТ" - 7 депутатів, на чолі із Владиславом Куценко.

Із 84 депутатів - 26 жінок (31%), що на 12 жінок більше, ніж на сьомому скликанні. До того ж, керівну посаду серед 7 партій займає одна жінка від партії "Опозиційна платформа - За Життя" Тетяна Ярмощук. Жук Олена Юріївна є головою облради, а Любім Людмила Сергіївна – її першим заступником.

Депутати до міськради Запоріжжя (2015 рік)

25 жовтня 2015 року жителі Запоріжжя віддали свої голоси за політичні партії та кандидатів, яким довіряють наступні п'ять років управління містом.

Список депутатів Запорізької міськради 2015 у Запоріжжі: «Опозиційний блок» - 20 мандатів; "УКРОП" - 9 мандатів; Блок Петра Порошенко "Солідарність" - 8 мандатів; "Наш край" - 6 мандатів; "Об'єднання "Самопоміч" - 6 мандатів; Всеукраїнське об’єднання "Батьківщина" - 6 мандатів, «Нова політика» - 9 мандатів.

Всього 64 депутати, серед яких лише 10 жінок, що пройшли до міськради (15,63%):

• 3 жінки – Опозиційний блок;
• 1 жінка – УКРОП;
• 0 жінок – Нова політика;
• 2 жінки - Блок Петра Порошенка "Солідарність";
• 1 жінка – Батьківщина;
• 1 жінка – Наш край;
• 2 жінки – Об'єднання "Самопоміч".

У Запорізькій міській раді сьомого скликання жінок майже в три рази менше, ніж в попередній каденції, де було 28 представниць жіночої статі.

Наймолодшій депутатці Олені Сидельниковій від партії "УКРОП" - 23 роки. 26 років – Катерині Константиновій («УКРОП)», 27 років – Ользі Ревчук (БПП).

Кандидати у мери Запоріжжя (2015 рік)

На 2015 рік у Запоріжжі зареєстровані як кандидати на посаду міського голови Запоріжжя 26 кандидатів. Серед них три жінки: Інна Пенчук - від партії "Сила людей", що набрала лише 3,5% голосів, Тетяна Жлуденко – самовисуванець, Наталія Завгородня, директорка клініки "Визус", депутатка міськради від партії "Справедливість".

Депутати до облради Запоріжжя (2015 рік)

Сьоме скликання у Запорізькій обласній раді очолили 84 депутати від Опозиційного блоку (25), Солідарність (13), Наш край (10), Радикальна партія Олега Ляшка (6), УКРОП (6), Нова політика (6), ВО «Батьківщина» (5), Об'єднання «Самопоміч» (5), Позафракційні (8).

Серед 84 мандатів – 14 жінок (16,7%), серед яких Любім Людмила Сергіївна, яка є першим заступником голови облради.

Проаналізувавши вище зазначену інформацію, можна зауважити, що з кожними виборами кількість жінок у політиці зростає, а це означає, що жінкам таки місце у політиці.

«Є ЧОЛОВІЧІ» ПРОФЕСІЇ, А Є ТІ, ЩО ПРИЗНАЧЕНІ ДЛЯ ЖІНОК»

Суспільство сформувало ще деякі моделі поведінки у сфері роботи, яких чоловіки та жінки повинні дотримуватись, аби не відчувати себе вигнанцями.

Згідно Кодексу законів про працю України, держава гарантує українцям право на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи.

Окрім цього, у Статті 2. Рівність трудових прав громадян України, говориться про те, що «забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності…»

Та при всьому цьому умовний розподіл професій на чоловічі та жіночі існує у соціумі вже давно. За опитуванням, лише 14,7 відсотків вважають, що бувають професії, які підходять тільки чоловікам і професії, які підходять лише жінкам.

Однак, при цьому, на прохання назвати професії, які б підійшли більше чоловікам, а які – жінкам, опитувані надали чималий перелік. При тому, що це запитання було необов’язковим та для тих, хто на початку відповів ствердно. Так, серед «чоловічих» професій переважали будівельник, водій, сантехнік, військовий, а серед «жіночих» - вихователь, няня, майстер манікюру, секретар.

То яка наразі ситуація у суспільстві стосовно цього стереотипу? І як це впливає на життя і трудові відносини чоловіків і жінок?

Анна Фоменко та «жінкам на кораблі – не місце»

Анна Фоменко – судноводійка, друга помічниця капітана морського судна. Закінчила інститут військово морських сил в Одесі, має ступінь магістра. Вона розповідає, що батьки бачили в ній економіста, але дівчину завжди тягнуло на пригоди і подорожі. І дізнавшись про вибір доньки, у них був шок і сльози вперемішку з нерозумінням.

Коли люди чують, що ця дівчина – судноводійка, перше їхнє запитання зазвичай стосується теми дому, чоловіка і дітей. Це при тому, що, може, вона не хоче створювати сім’ю, - може, саме зараз, а може, й узагалі, - може, вона працює з хлопцем/чоловіком і разом з ним відправляється у плавання, може, їм комфортно в таких умовах, і ще багато таких «може»…

«І це при тому, що сьогодні ми живемо в динамічному ритмі і дивовижному часі, коли можна все встигати. Робота дає незалежність і не стає на заваді особистому життю. Було б бажання».- додає Анна.

Та попри це дівчина запевняє, що вона – щаслива. Анна обожнює свою роботу і ні на що б її не проміняла. А те, що дехто вважає цю професію «не жіночою», її взагалі ніяк не обходить. У цьому, на її думку, і полягає сенс життя – бути щасливою і дійсно отримувати задоволення від своєї роботи, якою б вона не була.

Програмістка Валерія Мельник: «Твоя стать не має продукувати твоє майбутнє і впливати на твій вибір професії»

Такої ж думки і Валерія Мельник, програмістка та студентка 4 курсу факультету інформаційних систем і технологій КНЕУ (у народі – сфера IT). Дівчина розповідає, що вивчення програмування починала з нуля. Спочатку була дія, за нею прийшло і натхнення, разом із щирим захопленням цією справою.

Як відомо, переважна більшість працівників цієї професії – чоловіки. Валерія зізнається: проходячи стажування на посаду програміста, колеги-чоловіки спершу ставилися до неї досить скептично. Змінили свою думку трохи згодом, зрозумівши, що ця робота їй під силу.

Дівчина впевнена, що хоч цю професію часто «приписують» чоловікам, аргументуючи тим, що у них краще розвинена логіка й аналітичний склад розуму, більшість – не значить всі. І тут не важливо чоловік ти чи жінка. Якщо в тебе є здібності, навички і – що головне – любов до певної професії, твоя стать не має продукувати твоє майбутнє і впливати на твій вибір професії.

Наказ про заборонені професії для жінок

Бачимо, що основна проблема полягає не в тому, що щось заборонено на законодавчому рівні, а в тому, що саме суспільство і нав’язує ці рамки. Хоча ні. Із законодавством теж були проблеми. До 2017 року в Україні діяв наказ №256 «Про затвердження Переліку важких робіт і робіт зі шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок», підписаний у 1993 році.

24 роки існував список заборонених для українок професій. До переліку увійшли ливарні роботи, роботи зі свинцем, професії чорної і кольорової металургії, професії електротехнічного виробництва, електронної техніки, хімічного виробництва та ін.

Ці професії, яких, до речі, налічувалось 450, вважались винятково «чоловічими». І це не зважаючи на існування жінок, які мають бажання і фізичні можливості працювати на таких робочих місцях.

Вплив стереотипу на життя чоловіків

Не кращою є ситуація і з чоловіками. Стереотип у суспільстві стосовно розподілу професій на «чоловічі» та «жіночі» негативно впливає і на їхнє життя.

Єгор Нікітін: «Я слухаю лише себе і керуюсь власними відчуттями»

Єгор Нікітін тривалий час працював перукарем у салоні. Хлопець зізнається: нерідко міг почути жарти у свій бік від друзів та однолітків. Це були хоч і несерйозні жарти, недбало кинуті хлопцями в його бік, але досить часто вони його зачіпали. Іноді він міг іронічно посміятися разом з ними, іноді – попросити їх замовкнути, іноді – просто проігнорувати подібні кпини.

Хлопець розповідає, що особливої любові до цієї професії спочатку не мав. Часто робив зачіски молодшим сестрам, часто доводилося «реанімувати» волосся їхнім лялькам. Так і помітив, що це в нього виходить досить непогано і вирішив спробувати себе в цій справі. Як результат – неабияк захопився.

«Цікаво, що найчастіше запитання про те, як же мені працюється на такій «нечоловічій» роботі, я чув саме від чоловіків. Від дівчат та жінок – жодного разу. Тільки від вас оце вперше» (сміється).

Жодного разу Єгор не думав змінити професію через чиюсь думку і впевнений в тому, що яка б професія людині не припала б до душі – вона повинна хоча б спробувати себе в ній, а отже: слухати лише себе і керуватися винятково власними відчуттями.

Хоч Єгор сам і не вважає, що подібному умовному розподілу професій є місце у суспільстві, але зізнається: «Я якось і сам звик, що певні професії вважаються чоловічими, певні – жіночими. Хоча і розумію, що подібних думок не повинен мати, як і всі ми, адже кожен має право займатися тим, чим хоче. Але часом ловлю себе на тому, що думаю саме так. Тож намагаюсь викорінювати це зі свого розуму».

На думку Єгора, варто не просто любити свою роботу, не звертаючи уваги на думки й пересуди суспільства, але й рухатися в тому напрямку, аби подібних думок у цього суспільства й не було.

Оператор кол-центру Артем Коваль про роботу у жіночому колективі

Артем Коваль працює оператором кол-центру. 90% його колективу – жінки. Хлопець розповідає, що шукав підзаробіток на літо і дізнавшись про цю вакансію одразу вирішив влаштуватися. Однак зізнається: те, що переважна частина його колег – жінки, спочатку його відверто дуже лякало. Хлопець морально готував себе до того, що з ними буде важко співпрацювати, адже був впевнений, що жінки набагато емоційніші за чоловіків та більш конфліктні.

У факті, що те, які риси характеру людина має і як тамує свої емоції на роботі, залежить не від статі, а від самої людини, хлопець впевнився згодом.

«Це звичайні стереотипи, не більше. Однак сама наявність таких стереотипів відверто засмучує» - говорить він.

До спеціаліста якої статі радше б звернулися люди

На особистому профілі у мережі «Інстаграм», цільова аудиторія якого люди 16-35 років, ми провели опитування, за яким вирішили дізнатися, до спеціаліста певної сфери послуг якої статі вони радше б звернулися. Варіантами відповіді були – чоловік, жінка, однаково. Приємно, що переважна більшість молоді (понад 85%) відповіло, що їм все одно, якої статі буде масажист, лікар, поліцейський, перукар і тренер. Коментуючи ситуацію, вони писали, що головне, аби працівник дійсно був професіоналом своєї справи. А це аж ніяк не залежить від його статі. Отож сподіваємося, що така тенденція розвиватиметься і надалі. І щонайближчим часом ситуацію зі стереотипами у нашому суспільстві не треба буде й обговорювати. Оскільки їх не існуватиме.