«ЧОЛОВІК — ДОБУВАЧ ТА ГОЛОВА СІМ’Ї, ЖІНКА — КРАСУНЯ, БЕРЕГИНЯ ДОМАШНЬОГО ВОГНИЩА»

Згідно з цим твердженням, чоловік та жінка у родині мають різні обов’язки. Нерідко саме чоловіка асоціюють із захистом, заробітком та забезпеченням родини. Жінка ж зобов’язана виховувати дітей, поратися вдома, «надихати» чоловіка.

У сімейному кодексі України йдеться про те, що як чоловік, так і жінка у шлюбі мають право розподіляти обов’язки між собою та спільно розв'язувати сімейні питання. Велику роль у цьому відіграє повага один до одного та розуміння, що кожне рішення має прийматися за згодою обох сторін.

За жінкою не закріплений обов’язок сидіти з дітьми, готувати їсти або прати. Так само як і за чоловіком немає обов’язку забезпечувати родину та кожного дня гнутися від роботи. Більш того, подружжя повинно дбати про добробут своєї родини спільними зусиллями. До цього ж обов’язку додається повага, любов, дружба та взаємодопомога, що і є ґрунтом для міцної родини.

Але чому в сучасному світі ще існує стереотипне мислення про розподіл ролей в сім’ї, — розповідає гештальт-терапевтка Ксенія Варваровська:

«Протягом століть існував такий порядок. Оскільки наше суспільство досить інертне, у людей залишилася пам'ять про минуле й бажання жити за старими порядками. До того ж це нав'язується ззовні: казками, книжками, фільмами й навіть мас-медіа. В останніх, наприклад, існує образ ідеальної щасливої ​​родини, де батько заробляє, а мати сидить вдома з дитиною й займається родиною.

Чоловік, забезпечуючи сім'ю, стає господарем і вирішує, що робити й на що витрачати гроші. Зараз ці переконання вже не працюють, адже життя дуже сильно змінилося і багато сімей — першопрохідці. Їм самим доводиться шукати вірний шлях».

Як бачимо, головна причина зародження стереотипів — первісний уклад сім’ї, а точніше — патріархальна модель. Такий союз характеризується головною роллю чоловіка, що повністю переймає на себе відповідальність за майбутнє сім’ї. Всі важливі питання вирішує тільки він, а жінка не має право суперечити його рішенням.

Схожу думку про зв’язок патріархату та виникнення стереотипів має психотерапевтка Лілія Шаповалова:

«У наш час ще існують деякі стереотипи щодо сім’ї, особливо стосовно ґендерного розподілу ролей. Вони залишилися в тих сім’ях, де по роду передається патріархальне виховання дітей. Тобто в якихось окремих родинах це стереотипне мислення передається «у спадщину». Але їх все менше і менше, бо в наш час тотальної глобалізації та інформатизації швидше змінюється менталітет, жінки частіше доказують і показують всьому світу свій розум, який не поступається чоловічому, демонструють себе, як особистості, на всіх рівнях соціальних сфер та інститутів».

Розглянемо, чим був обумовлений патріархат в минулому і чому в деяких шлюбах він залишається дотепер.

Довгий час в рівних умовах більше їжі міг дістати лише чоловік. В силу своїх повсякденних занять жінка навряд чи могла ходити на полювання або ж працювати на рудниках. Чоловік приносив додому їжу, а жінка поралась по дому та займалась нащадками. Оскільки праця чоловіка була більш опасна, то він й вважався головним. Йому надавалося право голосу в усіх важливих рішеннях.

Ця ж традиція перейшла до індустріального суспільства. Вважалось, що з фізіологічного боку чоловік може більше працювати на заводі. З цього виходить, що й в більшій степені забезпечувати сім’ю повинен він. Специфіка ставлення до жінки не могла їй дозволити панувати в родині. Але з початку 20 століття жінки відкрито почали боротися за свої права. Недарма ми відзначаємо Міжнародний жіночий день саме 8 березня - в цей день в 1908 році в Нью-Йорку відбувся перший мітинг за рівноправність.

Відомий соціолог Євген Головаха вважає, що у нас була дуже пізня урбанізація, років на сто пізніше, якщо порівнювати з країнами Європи. У місті не так важлива фізична сила, як спеціальний статус, який ти маєш. У нас до 60-х років було 70% сільського населення. Уже в кінці 70-х — понад 60% міського. І тому у нас дуже сильна традиційна психологія. Особливо у представників старшого, середнього покоління. Хоча навіть в молоді патріархальні стереотипи ще дуже сильні.

«ПРИЗНАЧЕННЯ ЖІНКИ — СТВОРИТИ СІМ’Ю ТА НАРОДИТИ ДИТИНУ»

Сімейний кодекс України затверджує, що право мати дитину та створювати сім’ю мають обидва члени подружжя (ст. 49, 50 СК України). Таким чином, право на батьківство чи материнство за будь-яких умов залишається лише правом, а не обов’язком. Відмінність лише в тому, що жінка наділена можливістю виносити та народити дитину, що не входить в біологічні можливості чоловіка.

Найвагомішим доказом рівноправності подружжя є стаття 7 сімейного кодексу України, згідно з якою жоден з учасників сімейних відносин не може мати привілеїв або зазнавати обмежень через свою стать, расу, мову, матеріальний стан та ін. Чоловік та жінка мають рівні права та обов’язки, які додатково можуть бути врегульовані спільним договором (ст. 92 СК України). Так званий «шлюбний договір», який подружжя складає до або після заручення, може врятувати чоловіка та жінку від непорозумінь та зайвих юридичних клопот у разі розторгнення шлюбу.


Знову ж таки можна прослідкувати зв’язок цього стереотипу з минулим. На думку Ксенії Варваровскої, цей стереотип напрацьовувався роками, а найбільшого розквіту зазнав саме в період війни. Чоловіки йшли на фронт захищати сім'ї, а жінки не мали освіти й народжували якомога більше дітей. Наші предки були просто змушені так жити через високу смертність, суспільство досі пам'ятає цей порядок і багато жінок були націлені на сім'ю.

Зараз же ми бачимо іншу картину. Безумовно жінка може реалізуватися через материнство, але, на думку психологині, з отриманням освіти, деяким жінкам сім'я стає просто нецікавою. У сучасному суспільстві вже не стоїть гостро питання виживання, ми можемо займатися своїм розвитком та самореалізацією.

«Я знаю приклади, де мами дуже люблять своїх дітей, але прагнуть швидше вийти на роботу. Їм дуже важко перебувати в ізоляції. Вона сидить вдома і їм просто нудно, вони «задихаються», — зазначає Ксенія.

Саме з самореалізацією, особливо в професійній сфері, пов’язано багато перешкод та психологічних «блоків». Одним із таких конфліктів є феномен, що у психологічній літературі описаний як «рольовий конфлікт працюючої жінки». М. Б. Гасюк розглядає його як комплекс негативних переживань, що виникають при спробах поєднання професійної й сімейної сфери. Найбільш вираженим елементом такого конфлікту є почуття провини.

Про це також говорить Лілія Шаповалова, вона стверджує, що «жінка, як і чоловік, здатна реалізувати себе і як професіонал у своїй сфері, так і як гарна дружина й мати. Якщо жінка не сповна реалізується в соціумі – це може впливати на її самооцінку. Вона може відчувати на собі тиск зі сторони родичів іншого покоління, але знову ж таки, залежить від самої жінки та виховання її цим самим поколінням. Від соціуму, як такого, коли жінка хоче реалізуватися в кар’єрі й достатньо амбітна, вже декілька десятиліть тиск є, але не настільки значний, щоб її зупинити».

«В ДЕКРЕТІ ЖІНКА НІЧОГО НЕ РОБИТЬ»

Декретна відпустка надається жінці у разі вагітності та на час піклування за дитиною віком до трьох років. Здається, що у декреті жінка відпочиває, але насправді їй доводиться працювати ще більше, ніж на офіційній роботі.

Про свій досвід розповідає представниця молодого покоління Вікторія Єрмоленко:

«Я не згодна, що всі хатні обов’язки мають лежати тільки на жіночих плечах, а чоловік має приносити мільйони для забезпечення родини. В мене також є освіта, за якою я працювала після декрету. І нас це влаштовувало. Але є фактор дитини. Жінка насправді має більше часу приділяти дитині до року.

По-перше, суто біологічний фактор — вигодовування. Я знаю, що деякі вже годують сумішами, але в нас не такий випадок. По-друге, на мою думку, жінці легше перенести дитячі істерики та коліки. Я не боялась залишити доньку на чоловіка, але розуміла, що буде безліч дзвінків з питаннями: «Як це робити? А що буде, якщо я зроблю так? Скільки це потрібно робити» і т.д. Тому легше впоратись самій».

Як вже відомо, гендерний розподіл ролей склався історично, тому домашніми обов’язками та дітьми переважно займалися жінки. Й взагалі, що може бути складного у звичайних хатніх обов’язках? Таких поглядів досі дотримується старше покоління:

«Я особисто зіштовхнулась з цим стереотипом. Здивувало мене те, що це казало старше покоління. Їм здавалось, що займатись дитиною та хатніми справами не важко. Чомусь, вони вважали, що прати, готувати та прибирати у мене закладено на генетичному рівні, а чоловік має тільки приносити гроші. Натомість Костя (чоловік героїні) завжди допомагав поратись по дому та ніколи не казав, що це не його справи. Він розумів, що втомлююсь не менше нього, » — розповідає Вікторія.

Досить довго вважалося нормою те, що зарплатня жінок значно менша, ніж у чоловіків, а хатніх обов’язків у них — набагато більше. Але якщо спробувати монетизувати хатні обов’язки жінки, побачимо величезні цифри.

За даними Мінфіну середня заробітна плата в нашому місті становить близько 11 987 гривень (надалі округлимо до 12 000). Тепер порахуємо скільки б мала отримувати щомісяця жінка, якби хатні справи можна було монетизувати. Розрахунки виконано на прикладі конкретної патріархальної сім’ї (чоловік працює, жінка займається родиною).

Наталії 42 роки, її чоловіку — 44. Зараз жінка повністю займається хатніми справами, а чоловік працює на державній посаді з зарплатнею 13 000 грн. Дитина вже доросла та проживає окремо, тож розрахунки будуть стосовно родини з двох людей.

Приготування їжі

На сайтах з послугами “домашній кухар”. Для об’єктивності аналізуємо кілька сервісів. В середньому вартість послуги: 200 грн/година.

• kabanchik.ua 150 грн/година;
• izi.ua ~100 грн/година;
• a-elita.in.ua 900грн/день;
• homey.pro 300-1000 грн/день.

Також окремо представлена опція “закупівля продуктів”, її вартість — 200 грн.

Наталя щодня на приготування їжі витрачає 2-4 години. Все залежить від складності приготування конкретної страви. В середньому візьмемо 3 години в день та оплату (згідно з сайтами послуг) 200 гривень/година, відповідно 600 грн/день. Порахуємо скільки б мала заробляти Наталя лише на приготуванні їжі за місяць.

Отже, якщо лише жінка щодня займається приготуванням їжі ми маємо такий результат: 600х30=18000 грн/місяць.

Закупівля продуктів в сім’ї здійснюється мінімум двічі на тиждень, отже 8 разів за місяць. Це коштує 8х200грн=1600грн\місяць

Прибирання квартири

В середньому прибирання коштує 17.5 грн/м2.

• kabanchik.ua 10-20 грн / м2;
• dreamclean.zp.ua 25 грн/м2;
• olx.ua 15 - 20 грн/м2;
• chistiy-dom.zp.ua 15 грн/м2.

Звичайне прибирання рекомендовано проводити 1-2 рази на тиждень. Наталія прибирає в квартирі мінімум двічі на тиждень. Квартира подружжя розміром 40 м2, отже одноразове прибирання коштує 17.5х40= 700грн.

Допустимо за місяць у квартирі Наталя прибирала 8 разів, а отже це 8х700=5600грн/місяць.

Прання та прасування речей

Середня вартість 25 грн/кг, сюди ж входить вартість прасування.

• prachka-zp 28 грн/кг;
• olx.ua 26 грн/кг;
• olx.ua 23 грн/кг;

Наталія займається пранням тричі на тиждень (неповне завантаження пральної машини, в середньому 3кг за раз), іноді частіше. Одне прання та прасування складає 3х25грн=75 грн. В місяць виходить 12 разів.

Отже, за прання та прасування Наталя мала б отримувати 75х12=900грн/місяць.

За місяць, займаючись лише хатніми справами, жінка має отримувати
18 000 грн (приготування їжі) + 1 600 грн (закупівля продуктів) + 5 600 грн (прибирання квартири) + 900 грн (прання, прасування) = 26 100 грн/місяць.

Декрет ще передбачує догляд за дитиною

• nashanyanya.com.ua 5000 - 15000 грн/місяць;

Цей сервіс — один з основних з пошуку нянь. Середня вартість няні на місяць становить 10 000 гривень. Отже, на місяць жінка, що займається дитиною має отримувати ще 10 000 грн.

«ЖІНКА ВІДПОВІДАЛЬНА ЗА РОЗЛУЧЕННЯ, ВОНА НЕ ЗБЕРЕГЛА СІМ’Ю»

Зі стереотипного розподілу гендерних ролей витікає й те, що вся відповідальність за добробут в сім’ї падає на плечі жінки. Вона має турбуватись за її цілісність та гармонічність, особливо якщо в родині вже є діти. Коли справа доходить до розлучення, проявляються й інші стереотипи, особливо «хороших дружин не залишають», «жіноча доля — терпіти», і «кому ти будеш потрібна з малюком». А ще спрацьовують установки про «а що подумають люди».

Про цей стереотип розповідає Ксенія Варваровська:

«Звичайно це стереотип, що жінка повинна бути сама відповідальна за сім'ю. В її формуванні беруть участь дві дорослі людини, вони й вирішують створювати її чи ні. У родині завжди існує дві людини, ніколи ніхто з них не винен в розлученні. Вони щось намагалися, щось робили й у них це не вийшло. Не можна на жінку переносити всю відповідальність.

Тут справа не у вині жінки, так склалися обставини. Є різні випадки, але так, найчастіше говорять, що жінка винна. У нас просто суспільство таке. Причому цікаво, що це говорять самі ж жінки, які перебувають у шлюбі. Вони самі переживають наслідки подібних тверджень, але і далі їх говорять. Це дивно.

У мене є подружка, яка розлучилася. Вона рік була в шлюбі, нічого не склалося. Вона постійно переживала, що про неї подумають люди, але при цьому розлучилася. Зараз людина в першу чергу думає про себе, у великих містах всі живуть самі по собі. Це ж не село, де всі один одного знають.

По телевізору ми бачимо рекламу й образи, де жінка з дитиною на руках, приходить чоловік, обіймає їх і щастя ллється через край. Я спостерігаю тенденцію серед молодих пар, у них в голові є романтичний образ дитини, який знову ж таки нав'язаний суспільством і картинками. В реальності ми бачимо інше. Жінка з дитиною на руках - це жінка, яка сильно втомлюється, їй не вистачає часу навіть на себе. Через цей романтизований образ сім'ї молоді люди одружуються, вони очікують це «екранне» щастя. А насправді інакше. Це велика відповідальність, великі клопоти.

Чоловіки за вдачею егоїсти, вони отримували любов від жінки, всю її увагу. Далі вся увага переходить на дитину. Саме в період до 3 років дитини найчастіше відбуваються розлучення. Саме в цей час чоловіки дуже часто не стримуються, не тому що жінка погана, а тому що вона не може приділяти йому достатньо уваги.»

«ПОДРУЖЖЯ БЕЗ ДІТЕЙ — ЦЕ НЕ СІМ’Я»

Подружжя, яке за певних причин не має дітей, не зобов’язана носити на собі клеймо «неповноцінна». За сімейним кодексом України, сім’єю у будь-якому випадку вважаються чоловік та жінка, що вступили у шлюб на підставі спільної згоди. Окрім того, сім’єю вважаються люди, які з будь-яких причин не проживають спільно, але доводяться один одному дружиною та чоловіком (ст. 3 СК України).

Своєю історією поділився Антон Коваленко:

«З цим стереотипом ми з дружиною зіштовхувались ще до шлюбу. До офіційного оформлення наших стосунків ми зустрічались 4 роки. Вже тоді починають казати за дітей. Зараз це на постійній основі. Батьки та друзі (у яких є діти) вважають, що розуміють наші стосунки краще. Кожну зустріч лунають бісячі фрази: «Коли будуть діти? Як ви можете їх не хотіти? Ви ще не розумієте, яке це щастя».

Цей невеличкий список почне кожного дратувати, коли лунає впродовж 5 років. Нам вже не по 20 років. Ми розуміємо, чого хочемо від життя, тому перед шлюбом обговорили цей бік родини. Ми не хочемо та не плануємо заводити дітей, але такий вибір не влаштовує наших рідних,» — Антон Коваленко.