ДИСКРИМІНАЦІЯ В СПОРТІ

Спорт займає одне із чільних місць серед сфер, де активно проявляється гендерна дискримінація як до жінок, так і до чоловіків. Найчастіше, подібне ставлення до людей формується на підставі застарілих стереотипів, які існували в суспільстві багато років тому, проте, наразі вони й досі відтворюються громадянами, зазвичай з країн колишнього соціалістичного світу.

В Загальній декларації прав людини, яку прийняли 10 грудня 1948 року, в першій статті йдеться, що «всі люди народжуються вільними та рівними в своїх гідностях та правах». Також недопустимість дискримінації будь-яким шляхом у професійних змаганнях затверджена в Олімпійській хартії та Лісабонською резолюцією, прийнятою 1995 року на Восьмій конференції спортивних міністрів європейських країн.

Дані міжнародні документи покликанні захищати права людей в спорті, проте, як функціонує дотримання цих постанов у Запорізькому фізичній сфері?
Для того, щоб дізнатися, як мешканці та гості Запоріжжя обізнані в спорті та проявленні дискримінації у ньому, нами було проведено опитування:
Сорок чотири респонденти із міста та області відповіли на десять запитань, які стосуються спортивної тематики.

За підсумками, опитування пройшло більше жінок (29), ніж чоловіків (15). Цікаво також те, що представниці жіночої статті займаються спортом частково активніше (близько 17), за хлопців (10), що вже руйнує суспільний стереотип про незацікавленість жінок у фізичній культурі.

Відповідаючи на запитання про розподіл спорту на «жіночий» та «чоловічий», думки респондентів розділилися майже порівну. 29% учасників відзначили, що скоріше за все ніколи не робили поділ спортивних дисциплін за гендерною ознакою, проте, 25% опитаних зізналися, що поділ дисциплін на «ж» та «м» є цілком прийнятним для них. Також запоріжцям було запропоновано обрати саме ті види спорту, які на їх погляд асоціюються із різними гендерами. Ось так виглядає топ-5 дисциплін для жінок:

• Стрип-пластика (39%);
• Фітнес (36%);
• Йога (34);
• Легка атлетика (30);
• Волейбол та пілатес (28% у двох);

Чоловічі дисципліни на думку респондентів:

• ММА (38%);
• Важка атлетика (37%);
• Бокс та футбол (36% у двох);
• Баскетбол (31%);
• Гандбол (30%);

Також слід відзначити, що для 54% опитаних не має різниці, трансляцію якої команди вони б переглянули по телебачення, що демонструє позитивне сприйняття жіночих спортивних команд в суспільстві.

Опитування показало, що 75% респондентів не відчувають агресії до чоловіків та жінок, які займаються не типовим для їхнього гендеру спортом, що є доволі толерантною думкою.

Особливо потрібно звернути увагу на запитання про дискремінацію самих респондентів під час займання спортом, та прояви нетерпимості до інших людей. За даними анкети 43% відсотки учасників помічали дискремінацію в спорті, а 20% респодентів особисто піддавалися хейту зі сторони тренерів або інших учасників занять.

Наша героїня погодилася поговорити з нами стосовно стереотипів у важкій атлетиці. Ірина попросила не вказувати своє прізвище, адже проживає поблизу лінії розмежування України та ОРДЛО. Сама дівчина родом з Луганська, але наразі займається спортивною діяльністю у місті Бахмут, Донецька область.

Навіть через складну ситуацію в неї багато досягнень. Дівчина виступає в дисципліні «метання ядра» у віковій категорії U-18. Фанатам цього виду спорту вона відома завдяки потраплянню у фінали чемпіонатів України. Темою для нашої розмови стала участь тренерів у вихованні своїх подопічних та їх ставлення до колективу «майбутніх чемпіонок». Ірина також розповіла про ставлення спортсменів до своїх ЛГБТ-колег.

Чи досліджується дана проблематика в Україні, звертаючи увагу на те, що все таки люди становляться жертвами нетерпимості й сьогодні?

Праці щодо гендерної дискримінації в українському спорті видавалися й раніше. Так, науковці Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького у 2010 році проводили опитування щодо гендерних аспектів у пауерліфтингу. Серед респондентів були тренери з зазначеного вище виду спорту, які працюють з жінками. За статтю їх відсоток дорівнював: чоловіки − 71 %, жінки − 29 %.

Тодішні думки людей, що професійно займалися спортом, були не надто «толерантними». Деякі з цих питань й досі викликають багато дискусій.

Виявилося, що 70,6 % тренерів з пауерліфтингу вірять в те, що спортивні досягнення чоловіків набагато вищі, якщо порівнювати з жінками. Вони обумовлювали це тим, шо чоловіче тіло більш пристосовано до спортивних навантажень, ніж жіноче. Також мала місце думка, що чоловіки вважаються більш амбіційними під час своїх занять. Однак серед головних причин тренування жінок опитуванні називали один факт – жінки швидше досягають успіхів у цьому виді спорту, якщо порівнювати з чоловіками. Окремо 17,7 % опитуваних погодилися з думкою про те, що «спортсмени не мають статі».

Також виявилося, що небагато тренерів знайомо з гендерною проблемою та професійною термінологією. Отже, лише 17,6 % респондентів чули про поняття «гендер» та «гендерні ролі».

Більшість респондентів (76,5 %) також зазначила, що під час тренувань зі своїми вихованками у останніх часто трапляються психологічні зриви та страхи, які ускладнюють їхню професійну підготовку.

Науковці, що працювали над аналізом даних з опитування, змогли довести те, що психічні розлади спортсменок перш за все пов'язані з проблемами адаптації до нового середовища, де їм і повинні допомагати тренери. Останні також вважають (92 %), що гендерні науки не є важливою дисципліною у їхній підготовці нових фахівців зі спорту, тож помістили її на останнє місце серед інших навчальних предметів.

Важливу роль у світобаченні тренерів відіграють консервативні погляди, які дуже популярні серед різних верств населення. Так, на думку 64,7 % респондентів, наявність родини заважає спортсменці у розвитку її подальшої кар'єри. Тренери відводять жінкам іншу роль – роль матері. Саме з цим, як вважають опитувані, і пов'язана головна місія жіночої статі, тоді як інші активності – лише другорядні обов'язки. Окремо 35,3 % опитуваних зазначали, що інстинкт материнства негативно впливає на амбіції вихованок, робить їх «пасивними» до перемог на змаганнях.

Подібні ідеї та стереотипи легко спростовуються самими спортсменками. Попри серйозні навантаження та вимоги від тренерів, багато жінок успішно поєднують свої спортивні кар'єри з життям у шлюбі та материнством. Так, за даними науковців, із загальної кількості спортсменок, що були членами збірних обласних та національних команд, і котрі досягли віку соціальної і фізичної зрілості та перебувають у шлюбі, 47 % мають дітей, а 8 % − навіть двох.

Наразі варто поговорити про запорізьких спортсменів, які представляли Україну на всесвітніх змаганнях. Для прикладу ми взяли останню літню олімпіаду в Ріо-де-Жанейро, яка відбулася у 2016 році. Завдяки цьому вдалося виявити, скільки з делегованих спортсменів нашого краю складають чоловіки та жінки.

На олімпіаді в Ріо Запорізька область була представлена 11 спортсменами:

• Марина Черняк (26.03.1988) – дзюдо, вага до 48 кг;
• Анна Гацько-Федусова (03.10.1990) – легка атлетика, метання списа;
• Анна Касьянова (24.04.1983) – легка атлетика, семиборстві;
• Олеся Повх (18.10.1987) – легка атлетика, 100 м, 4х100 м;
• Марія Ремінь (02.08.1987) – легка атлетика, 4х100 м;
• Жан Беленюк (24.01.1991) – боротьба греко-римська, до 85 кг;
• Олександр Надтока (06.03.1991) – веслування академічне, четвірка парна;
• Георгій Зантарая (21.10.1987) – дзюдо, вага до 66 кг;
• Олексій Касьянов (26.08.1985) – легка атлетика, десятиборстві;
• Сергій Фролов (14.04.1992) – плавання, 1500 м;
• Максим Долгов (16.06.1996) – стрибки у воду, вишка синхрон.

Спортсмени Запорізької області вибороли на XXXI Олімпійських іграх одну срібну медаль, четверо спортсменів у трьох видах спорту посіли 6-ті місця, одна спортсменка – 9 місце. Таким чином, шість спортсменів посіли рейтингові місця, які принесли в залік Запорізької області відповідні бали.

Загалом наші виступили добре. Спортсмени Запорізької області, які виступали на Олімпіаді в Ріо-де-Жанейро, за сукупним результатом посіли 6 місце серед представників регіонів України. Це найвищий результат у порівнянні із здобутими на попередніх олімпіадах. На Олімпійських іграх у Атланті (1996 р.) запорізькі спортсмени серед українських регіонів посіли 12 місце; у Сіднеї (2000 р.) – 7; в Афінах (2004 р.) результат значно погіршився – 13 місце, у Пекіні (2008 р.) знову спад – 15 місце, у Лондоні (2012 р.) – 12 місце, і нарешті в Ріо – 6 місце.

Також хотілось би відмітити наявність жінок у чоловічих видах спорту.
Наприклад, Марина Черняк дзюдоїстка та Анна Гацько-Федусова метання списа.

Слід зазначити, що серед цих 11 спортсменів було 6 чоловіків та відповідно 5 жінок. Найкраще себе проявив Жан Беленюк, який виборов срібну медаль у греко-римській боротьбі.